23 листопада відзначався Всесвітній день акварелі. Багато хто з дніпровських митців має безпосереднє відношення до цього свята, бо працює саме у цій техніці. Журналістка «Нашого міста» дізнавалася про те, як акварелісти сьогодні працюють у Дніпрі.
Гідна уваги не менше, ніж олія
Всесвітній день акварелі у 1991 році започаткував відомий мексиканський художник Альфредо Гуаті Рохо. Цей митець все своє життя присвятив живопису в техніці акварелі та його популяризації. Рохо щиро вірив у те, що акварель може передати красу світу так само яскраво, як і олійні фарби. Треба зазначити, що ще декілька десятиліть тому багато хто відсував акварель на узбіччя образотворчого мистецтва, вважаючи її придатною лише для дитячих малюнків. На щастя, сьогодні все інакше. Акварель посідає гідне місце серед інших технік малювання. Художники та поціновувачі з усього світу приділяють їй значну увагу.
Слово аquarelle походить з французької мови та означає «водяниста». Важко знайти людину, яка в своєму житті не малювала акварельними фарбами. І це недивно: вони легко розводяться у воді, ніжно лягають на папір та дозволяють створювати різноманітні відтінки. Саме тому працювати з цією фарбою дітей навчають з першого класу. Та попри свою доступність та легкість у використанні, акварельні фарби мають чимало специфічних нюансів.
Твір народжується на одному подиху
У творчості відомого дніпровського художника Валерія Сосни акварель займає вагоме місце. Він створював роботи у цій техніці ще у той час, коли був художником-початківцем.
– Акварель приваблювала мене перш за все своєю доступністю, – згадує Валерій Іванович. – Матеріали для занять було легко придбати, до того ж вони були не дорогі. Звісно, існує чимало особливостей у різновидах акварелі. Мені подобалася акварель по сирому, а не по сухому. Замочував листи паперу на декілька годин у ванні. Потім клав їх на скло та писав. Заздалегідь замочений папір добре тримає вологу. Тож мені вистачало часу для того, щоб за один сеанс, на одному подиху створити те, що хотів.
Коли Валерій Сосна вступав до Київського державного художнього інституту, обрав графічне відділення. Через те, що там навчали, зокрема й роботі з акварельними фарбами. Але дніпрянин не тільки брав нові знання від досвідчених педагогів, а й багато експериментував з аквареллю. Зокрема працював на навмисно зім’ятому папері – це додавало роботам специфічного ефекту.
– Загалом для акварелі важлива щільність паперу – він не має бути тонким, – зазначає Валерій Сосна. – Тонким може бути хіба що рисовий папір, бо він міцний. А взагалі-то у випадку з аквареллю успіх та невдачі трапляються у співвідношенні 50 на 50. І на відміну від картин, створених на полотні олією, переробити нічого неможливо. Щодо терміну зберігання акварельних творів, існує міф, що вони недовговічні. Але до нашого часу дійшло чимало робіт епохи Відродження, створених, наприклад, за допомогою чорнил та води. Це, по суті, та ж сама акварель.
Треба оберігати від сонячних променів
І все ж таки власна специфіка творів у цій техніці є. Вони добре зберігаються там, де на них не впливають промені сонця. Акварельні картини зазвичай тримають під склом, але воно захищає твір тільки від механічних пошкоджень. А ось сонце проникає скрізь скло. У музеях роботи у техніці акварелі часто прикриті додатковими шторками, які відвідувачі мусять підняти, щоб помилуватись творами.
– Я досі час від часу працюю з аквареллю, бо вона приваблює мене своєю мобільністю, – зізнається Валерій Іванович. – У цій техніці дуже зручно писати етюди – чи на природі, чи на міських вулицях. Потім завдяки їм можна створювати великі картини – наприклад, олією на полотні. Можна сказати, що акварель – це своєрідний камертон, за яким я щоразу налаштовую свою руку на творчість.
Перша всеукраїнська виставка акварелі пройшла у Дніпрі
У Дніпрі в акварелістів є можливість не тільки ефективно працювати, а й демонструвати плоди своєї творчості назагал. Починаючи з 2013 року, щовесни у Дніпровському будинку мистецтв (вул. Філософська, 23) проходить виставка «Весняний розмай», яка об’єднує акварелістів з усієї України.
– Акварель – одна з найпримхливіших технік в образотворчому мистецтві, – впевнена Валентина Слобода, артдиректорка Дніпровського будинку мистецтв. – За своїм характером вона найбільше відповідає весняному настрою, коли погода постійно змінюється. То мороз, то сонце, то крига, то знов тепло. У 2013 році я разом з відомою мистецтвознавицею Людмилою Тверською ініціювала проведення виставки акварелей. У ній взяли участь художники з Дніпра, Кам’янського та Запоріжжя. А з 2014 року до неї почали доєднуватися представники інших міст.
У 2018 році у всеукраїнській виставці «Весняний розмай» взяли участь художники з інших країн – США, Болгарії та Франції. А з України доєднались представники з 20 міст. Виставка стала справжнім весняним святом мистецтва. У 2020 році через пандемію COVID-19 вона відбулася в онлайн-режимі. Люди милувалися роботами акварелістів у соцмережах та активно ставили їм вподобайки. Наступну вимушену перерву довелося зробити навесні 2022 року, коли з початком великої війни приміщення Дніпровського будинку мистецтв перетворилося на гуманітарний хаб.
– У 2023-му ми поновили проведення виставки «Весняний розмай», – розповідає Валентина Володимирівна. – Щороку за підтримки департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради випускаємо каталог робіт учасників експозиції. До речі, список акварелістів постійно змінюється, додається багато молоді. Цього року ми представили 146 робіт 43 авторів. Варто зазначити, що акварель – це не тільки пейзажі та квіточки. Це й портрети, натюрморти. Акварель дозволяє побачити все жанрове різноманіття.
За словами Валентини Слободи, саме Дніпро свого часу зробив першу всеукраїнську виставку акварелі. Після цього подібну експозицію започаткували в Одесі, вона проводиться раз на два роки. З’явилась й схожа виставка на Київщині.
– Сьогодні найпрестижніша виставка акварелі у світі проводиться в італійському місті Фабріано, – зазначає Валентин Слобода. – Одним з її організаторів є львів’янин Ігор Юрченко, який бере участь і в наших експозиціях. Також в Італії представляє свої роботи наш земляк Олександр Макаренко, який через війну виїхав до Львова.
Що ж, до «Весняного розмаю» ще декілька місяців. Але, якщо чекати до весни ви не хочете, побачити акварелі можна й зараз. Роботи у цьому жанрі ви знайдете на виставках у Дніпровському художньому музеї (вул. Шевченка, 21) та у Виставковому залі НСХУ (вул. Січеславська Набережна, 11).
Юліанна Кокошко.
Фото автора та з архіву героїв.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що у Дніпровському будинку мистецтв працює виставка робіт з незвичних матеріалів.
