26 грудня Дніпровському академічному театру опери та балету виповнилося 50 років. Про славетну історію «Дніпро Опера» та насичене, попри виклики воєнного часу, сучасне творче сьогодення дізнавалась журналістка «Нашого міста».
Не було б Ареф’єва – не було б театру
Відкриття оперного театру у Дніпрі (тоді ще, звісно, Дніпропетровську) стало справжньою подією. Власних кадрів тоді майже не було, тож багато хто з засновників приїхав до нашого міста з інших регіонів.
Проте були й винятки з цього правила. Першим директором театру став Марк Литвиненко, заслужений працівник культури України. Раніше він був директором Палацу студентів та театру ім. М. Горького, очолював обласне управління культури. Саме він брав активну участь у створенні колективу театру. Першим головним диригентом став Петро Варивода, а першим головним хормейстером – Василь Кіосе. Обидва – лауреати Національної премії ім. Т.Шевченка. А ось Людмила Воскресенська була першим головним балетмейстером театру. Вона починала свою творчу діяльність артисткою балету в Казахстані. У дніпровській опері завдяки Людмилі Воскресенській у перші роки існування театру з’явилися такі балети як «Лебедине озеро», «Бахчисарайський фонтан», «Болеро», «Спартак».
Першим головним художником нового театру став легендарний Анатолій Ареф’єв. Народний художник СРСР, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка. Він багато років працював у Киргизії, а у 1973 році переїхав до Дніпропетровська. Ескізи до його вистав експонувались у Відні, Празі, Лондоні. Невипадково ще одна легенда «Дніпро Опера» – співачка Нонна Суржина – колись сказала: «Якщо б не було б Ареф’єва, не було би театру».
– Анатолій Ареф’єв став свого часу для нашого театру справжнім путівником, – впевнена Майя Лебедєва, керівниця літературно-драматургічної частини «Дніпро Опера». – Він зібрав у нашому місті чудову творчу команду: серед її учасників були художники зі світлового оформлення, артисти. Сьогодні в нашому репертуарі залишається шість оперно-балетних вистав, які були оформлені цим незрівнянним майстром. Це «Ріголетто», «Трубадур», «Аїда», «Паяци», «Тисяча та одна ніч» та «Шопеніана». Коли на початку вистав відкривається завіса, перші овації, я гадаю, дістаються саме неперевершеному оформленню сцени.
Комусь до душі «Ісус», комусь – «Летюча миша»
Прем’єра того самого «Ріголетто» відбулася в перший тиждень існування театру – 28 грудня. Після того, звісно, було чимало яскравих постановок, якими «Дніпро Опера» може насправді пишатися. Серед них – ексклюзивна вистава “Ісус”. Аналогів цьому дійству на основі музики голлівудського композитора Джона Дебні, яку він створив до знаменитого фільму Мела Гібсона «Страсті Христові», досі немає.
Дніпровська опера першою ризикнула переповісти історію за євангельськими мотивами за участі одночасно оркестру, балету, хору і оперних солістів. Автор ідеї й постановник вистави хореограф Олег Ніколаєв переконав Дебні, якого називають композитором-мільйонером, дозволити безплатно використати його музику у нашому театрі.
У Дніпрі немає театру оперети, але у театрі опери та балету створювалося чимало вистав у цьому жанрі. Глядачі його дуже полюбляють, тому аншлаги на кожній виставі забезпечені. Найстаріша оперета з репертуару – це «Летюча миша», яка лунала зі сцени вже 550 разів! За 50 років існування театру були поставлені також «Весела вдова», «Циганський барон», «Сільва», «Холопка-парижанка» та «Містер Ікс».
Легенди живуть поряд з нами
Кожна вистава нерозривно пов’язана з тими творчими особистостями, які є причетними до її створення. Другим головним художником в історії «Дніпро Опера» стала Дарія Біла, яка обіймала цю посаду з 2009-го по 2017 роки. У театр вона прийшла, коли ще була студенткою Дніпропетровського театрально-художнього коледжу. І одразу продемонструвала неабиякий талант. Її першою роботою у 2006 році став балет «Ніч перед Різдвом», який досі є у репертуарі. А потім були «Carmina Burana», «Княгиня Ольга», «Білосніжка», «Ісус», «Снігова королева», «Попелюшка», «Сорочинський ярмарок», «Пахіта» та ніші вистави. Багато з них Дарія ставила у співробітництві з ще однією видатною особистістю – Олегом Ніколаєвим, заслуженим артистом України, художнім керівником театру з 2008-го по 2018 роки.
У «Дніпро Опера» працює чимало, як кажуть, живих легенд. Серед них – Валентина Коваленко, яка 50 років свого творчого життя віддала дніпровській опері і сьогодні продовжує співати у виставах. В її репертуарі партії Тоски в «Тосці», Чіо-сан в «Мадам Баттерфляй», Леонори в «Трубадурі», Аїди в «Аїді», Розалінди в «Летючій миші» та інші. Також з 1974 року тут працює Тетяна Омельченко – артистка балету, педагог-репетитор, заслужена артистка України. Глядачі аплодували їй у партіях Нуріди в «Тисяча та одній ночі», Кітрі в «Дон Кіхоті», Мірти в «Жізелі», Джульєтти в «Ромео та Джульєтті».
Ті, хто бачив свіжу прем’єру «Дніпро Опера» – програму «Штраус Концерт», стовідостково запам’ятали диригента. Він не тільки керував оркестром, а й дуже артистично брав участь у дійстві – наприклад, за допомогою молотка. Кажуть, саме так поводив себе маестро Штраус. А у дніпровському варіанті овації глядачів заслужено отримував головний диригент театру – Ігор Пучков. Він закінчив Національну музичну академію України ім. П. Чайковського по класу скрипки. Як диригент співпрацював з багатьма українськими колективами. У диригентському репертуарі маестро – твори В.-А. Моцарта, Л. ван Бетховена, К. Орфа, Дж. Верді, А. Дворжака, Є. Станковича, М. Скорика, Дж. Пуччіні, Ж. Бізе та інші. Довгий час творче життя музиканта було пов’язане зі столицею. Але з 2021 року Ігор Пучков працює в нашому театрі, з серпня 2023 року він – головний диригент дніпровської опери.
– Є таке поняття – театральні діти, – розповідає Майя Лебедєва. – Вони своє дитинство проводять за лаштунками, зачаровано дивляться вистави, граються театральним реквізитом, мріють приміряти театральні костюми та обирають собі кумирів серед артистів. А потім і самі починають жити театром. І так з часом народжуються театральні династії. Хтось з «театральних дітей» вже працює в театрі, а хтось тільки робить перші кроки до мрії. Але у кожного своя історія та свій творчий шлях. За 50 років існування нашого театру в ньому було створено багато родин та започатковано театральних династій: Омельченко, Зінченко, Томчуки, Романовські, Подружкіни, Сапожнікови, Худякови, Демішеви, Сребницькі, Пучкови, Косумови, Логачови, Рибаки та інші.
Однією з найяскравіших є династія Дубровиних. Голова – Олена Дубровина, в театрі з 1976 року, зараз – директор Дитячої школи класичного танцю. Її донька – Дар’я Дубровина, в театрі з 1998 року, педагог-репетитор балету. Чоловік Дар’ї – Олексій Чорич – соліст балету, в театрі з 2003 року. Їхня донька Ярослава Чорич в театрі з 2018 року, вона – учениця дитячої школи класичного танцю.
А ось ще одна династія. Чоловік та батько – Сергій Бадалов, в театрі з 2005 року, дружина та мати – Олена Бадалова, в театрі з 2009 року. Обоє – солісти балету. Їхня старша донька – Уляна Бадалова в театрі з 2024 року, артистка дитячого хору. Молодша донька – Агата Бадалова в театр теж потрапила цього року, вона – учениця дитячої школи класичного танцю. І таких прикладів у «Дніпро Опера» є чимало.
Їхні імена – назавжди у пам’яті глядачів
Історія «Дніпро Опера» неможлива без видатних особистостей, які вже пішли у засвіти. Але залишили по собі яскравий слід. Серед них – Дмитро Омельченко, артист балету, балетмейстер-постановник та автор лібрето до багатьох вистав. Наприклад, таких як Degage, «ZAкулісся», «Корсар», Carmen&Jose. Ще одне ім’я з недавнього минулого – Володимир Гаркуша, народний артист України, головний диригент театру (1992-2016, 2021-2023). Засновник фестивалю «Молодь розправляє крила» та диригент-постановник вистав «Отелло», «Набукко», «Тоска», «Богема», «Принцеса Турандот».
У 1999-2020 роки головним хормейстером у «Дніпро Опера» був Валентин Пучков-Сорочинський, заслужений діяч мистецтв України. Він майже сорок років працював в театрі та був хормейстер-постановником багатьох вистав та концертних програм. Неможливо не згадати й ім’я Юрія Чайки, режисера-постановника, головного режисера, директора та багаторічного Голову Правління Дніпропетровського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України, народного артиста України. Саме завдяки його ініціативі, наш регіон має театральний конкурс «Січеславна». Сьогодні в репертуарі театру йдуть вистави, які він створив як режисер: «Трубадур», «Аїда», «Ріголетто», «Принцеса Турандот», «Кармен».
Цьогоріч у вересні раптово зупинилося серце Констянтина Пінчука – директора-художнього керівника театру, мецената, волонтера, художника-постановника вистав: «Лускунчик», «Білосніжка та семеро гномів», «Попелюшка», «Запорожець за Дунаєм», «Хитрий Лис», «Лісова пісня», «Нескорені» та інших. Завдяки його невтомній праці наш «Дніпро Опера» було прийнято до Асоціації «Opera Europa». Перші закордонні гастролі відбулися в 1992 році у Франції. Але саме завдяки Костянтину Пінчуку через багато років відбулося відродження гастрольного руху. Артисти оперної та балетної труп побували у Великій Британії, США, Китаї та інших країнах.
У дитячому хорі та школі танцю виховують майбутніх зірок
Творче життя у театрі триває, народжуються нові вистави та навіть колективи. За півроку після початку повномасштабки, незважаючи на всі виклики, було оголошено набір у дитячий хор. Хормейстер Вікторія Воробьйова та адміністраторка дитячого хору Валерія Томілова згадують, що колектив був створений у вересні 2022 року. Набрали тоді приблизно 15 чоловік.
– Зараз в нас більше 30 учасників, – розповідає Валерія Томілова. – Вік дітей від 6 до 16 років, серед них чимало переселенців. Хор при театрі був у 1990-х роках, у ньому були задіяні лише хлопчики. Потім він зник. Але у багатьох творах композитори написали партії саме для дитячого хору. Тож потреба в ньому була давно.
Заняття у хорі є безоплатними. Концертні костюми створюються за рахунок театру. Але для того, щоб потрапити сюди, треба пройти певний відбір. У пріоритеті – ті діти, які вже навчаються музиці. Причому не тільки вокалу, а й грі на різних дитячих інструментах. Всі заняття проходять очно у театрі. Зараз дитячий хор «Дніпро Опера» зайнятий у таких виставах як «Кармен», «Турандот», «Карміна Бурана», Floria Tosca, «Паяци», «Набукко», «Сільська честь», «Богема». А ще є концерти та новорічні вистави.
Наступного, 2025 року, Дніпровська школа класичного танцю буде святкувати свій ювілей – 30 років. Її засновником став Олександр Соколов – заслужений діяч мистецтв України, артист балету, педагог-репетитор, головний балетмейстер театру у 1988-2017 роках. Вже 13 років поспіль директором школи класичного танцю при дніпровській опері є Олена Дубровина.
– Наша школа була свого часу створена через те, що трупа, яка з’явилась на початку, вже підходила до пенсійного віку, – згадує Олена Анатоліївна. – Треба було вирощувати власні кадри. Я ж стала викладачем, згодом – завучем. Спочатку це була хореографічна школа, а з січня 2010 року – Дніпровська дитяча школа класичного танцю. Зараз це міський комунальний заклад культури, який підпорядкований департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради. Наші перші випускники є педагогами в школі. Гадаю, що один з головних секретів успіху в тому, що всі наші педагоги – не теоретики, а практики.
В школі діє конкурсний відбір – всіх бажаючих сюди не беруть. Заняття балетом дуже схожі на заняття спортом: діє суворий режим, пропускати заняття не можна. Всі підлітки паралельно зі школою навчаються у Дніпропетровському фаховому мистецько-художньому коледжі. У той самий час вони танцюють у театрі. Деякі вже працюють на півставки. Загалом в Україні небагато хореографічних шкіл – вони є у Харкові, Одесі, Львові, раніше ще була у Донецьку. Нещодавно з’явилась в Івано-Франківську. Олена Дубровина вважає, що одна з головних фішок дніпровської школи – це дуже сильна підготовка, яка базується на тандемі театр – школа.
«Дніпро Опера» продовжує дивувати новими постановами глядачів. А ще вірить в те, що колись нарешті отримує статус національного театру, чого ми їй щиро бажаємо.
Юліанна Кокошко.
Фото Валерія Кравченка та з відкритих джерел.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що у «Дніпро Опера» відбулася прем’єра «Штраус Концерту».
