13 червня у Дніпровському художньому музеї (вул. Шевченка, 21) відкрилася виставка «Жива. Справжні історії кохання». Метою цього проєкту є створення живописних полотен та історій родин, у яких чоловіки стали на захист України й загинули як Герої.
Проєкт заснувала ініціативна група українських митців, волонтерів та благодійників. У творчих просторах і студіях дружини полеглих героїв мали змогу вільно спілкуватись, отримати психологічну допомогу та створити власні живописні полотна на згадку про мрії та плани, що не здійснилися. Передати справжні емоції та написати свою історію.
Один з етапів проєкту – виставки робіт у різних містах України: Києві, Львові, Дніпрі, Івано-Франківську, Ужгороді, Луцьку, Нововолинську, Вінниці, Полтаві, Кривому Розі ті інших.
Дніпровська психологиня Оксана Махно – одна з тих, хто представив на виставці свою картину. Вона називається «Остання мелодія нашого кохання» і присвячена її чоловікові – Павлу Махно.
Мій чоловік захищав Україну ще під час АТО, у 2015-2016 роках, – розповіла «Нашому місту» Оксана Махно. – Був сержантом, пройшов Піски, Авдіївку та інші гарячі точки. У мирному житті працював на авторинку, продавав деталі для автівок. А ще в нього було хобі – у вільний час він робив на замовлення торти. Коли він пішов у АТО, я півтора роки облуговувала наших клієнтів. Вони казали: торти у вас дуже смачні, але ми відчуваємо, що це робив не Павло. Він був високим, з величезними ручищами, але робив тонесенькі коржики.
Коли почалася велика війна, Павло не зміг залишитися вдома. Воював у складі 93-й бригади «Холодний Яр». Під час звільнення одного з сіл під Ізюмом у Харківській області у квітні 2022 року Павло Махно був тяжко поранений. Його було доставлено до госпіталя. Тиждень зв’язку не було, а коли Оксана нарешті додзвонилась до командування, їй повідомили, що чоловік зник безвісти.
Насправді Павло помер через два дні після поранення, його тіло відправили до моргу, але дружині вдалося знайти його тільки за рік. Навесні 2023 року вона разом з донькою Маргаритою поховала його на Краснопільському кладовищі у Дніпрі. Павлу було 44 роки.
Коли я дізналась, що жінки загиблих військових можуть взяти участь у проєкті зі стіорення картин, одразу погодилася, – згадує Оксана Махно. – У жовтні минулого року я познайомилася з художником Сергієм Бурбело. Саме він допоміг мені написати протягом двох днів картину. Вперше я писала олією, все вийшло! Раніше я допомагала чоловіку прикрашати торти, цей досвід стався у нагоді. На картині намалювала скрипку – це метафоичне зображення жінки. На ній грає чоловіча рука. 24 лютого ми разом з донькою провели Павла у військомат. Тоді я бачила його в останній раз. З тих пір на скрипці ніхто не грає.
Побачити виставку картин дружин загиблих військових можна з середи до неділі з 10:00 до 17:30.
Юліанна Кокошко
Фото автора та з архіву Оксани Махно.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що Дніпровський художній музей відзначив своє 110-річчя.
