Опис
Автор говорить про себе. Біглий автопортретний начерк під час подорожей містичною Каппадокією Назар Білик віддзеркалив і перетворив у скульптурну форму, яка подібна до монументальних плям Роршаха. Тих плям, що проявляють людські страхи і сумніви. Їх кожен із нас «прочитає» по-різному, побачить саме те, що визначає його особистість.
Так автор від себе переходить до нас.
Простір, що його формує Назар Білик, – є монотипією реальності, її «іншою» стороною. «Я працюю з матеріалом як основою реальності, і намагаюся з його допомогою вивчити нематеріальне», – каже автор. Не тільки створення об’єкту є завданням скульптора, але й дослідження простору навколо нього, виявлення у об’єкта контр-форми, без якої той не існує самостійно. Контр-формами для людини є її стереотипи, шаблони та особисті надбудови. Вони впливають на комунікацію, наше спілкування із близькими та навіть із собою. У цьому автопортреті розміром з виставку значно менше індивідуального і більша дистанція між об’єктом та його відображенням, ніж може здаватися на перший погляд.
У сучасних художніх практиках загалом складно нетривіально працювати із традиційним матеріалом. Особливо, коли матеріалом стаються скульптурні портрети друзів, рідних – свого оточення. «Знання про близьких людей завжди туманні, неповні і часто їх потрібно добувати, позбавляючись від власних шаблонів сприйняття». Зафіксовані у часі скульптурні портрети 15-річної давності стали тим первісним і найчіткішим образом людини у нашій пам’яті. Бо першим. Їх автор видозмінює, нарощує навколо портретів прозору субстанцію, що символізує час і ті уявні знання та упередження про людину, яку ми давно знаємо. Автор знайомить нас вже не тільки із собою, але й зі своїм середовищем. Ми не впізнаємо нікого і заледве віднайдемо самого скульптора у цих образах. Але глянувши одне на одного крізь напівпрозору лінзу, зможемо побачити ті тріщини і розмитості, що їх не помічаємо в реальному житті.
Так простір перетворюється у стан і вільну асоціацію. У ньому відсутність видимої й чіткої межі поміж внутрішнім і зовнішнім проявом людини і є наскрізною ідеєю, уявною відстанню.
Галина Глеба