Багато хто у дитинстві мріяв бути бортпровідником. Казкова робота: працюєш і подорожуєш одночасно, кожного дня відкриваєш для себе нову країну чи навіть новий континент. Крім того, роботодавці обіцяють соцпакет та престижну зарплатню. А який краєвид відкривається із кабіни пілота – просто казка. Але є й інший бік медалі: робота на висоті шкодить здоров’ю. Існує маса стереотипів щодо зовнішності та навіть статі бортпровідників. А про те, які пасажири можуть трапитися — і п’яні, і агресивні, і занадто нав’язливі — навіть страшно подумати. Та подітися нікуди, адже ти відповідаєш за них!
Ірині Положай із Дніпра вдалося стати бортпровідницею у європейській компанії. Ми вирішили випитати у неї секрети небесної професії.
Головне — діставати руками до відмітки 2,12 м
Ірині 23 роки, вона навчалася на перекладача та опановувала ази менеджменту. Коли почалася велика війна, дівчина евакуювалася за кордон: жила у знайомих, займалася репетиторством.
В якийсь момент Іра вирішила кардинально змінити своє життя та втілити давню мрію – стати бортпровідницею.
— Ще навчаючись в університеті на перекладача, зрозуміла, що хочу використовувати знання мов у сфері туризму або авіації, — розповідає дніпрянка. –Тому мені спало на думку, а чому б не стати стюардесою? З цього і почалися мої перші кроки до нової професії.
І ось уже вісім місяців вона працює у компанії WizzAir – це угорська бюджетна авіакомпанія, яка має філії по всій Європі.
— Оголошення знайшла на офіційному сайті WizzAir, — каже Іра. — Влітку 2022 року вони набирали працівників, тому я вирішила спробувати.
Щодо бортпровідників існує маса стереотипів: певна зовнішність (майже модельна), ідеальні параметри та вага, високий зріст, відсутність тату, білосніжні зуби. За словами Іри, це все міфи.
— Коли ти влаштовуєшся в якусь авіакомпанію, звісно, є певні вимоги, — ділиться дівчина. — Наприклад, у WizzAir це – вік старше 18, знання англійської, приємна зовнішність, але не модельна, як прийнято вважати, і головне – вміння лагодити з людьми. Щодо зросту – то можна бути і 1,5 м, і 1,8 м. Головне – щоб бортпровідник міг діставати руками до відмітки 2,12 м – – саме на цій висоті розташовані місця для зберігання речей пасажирів. Ми повинні допомогти їм їх відчинити або перевірити після рейсу, чи ніхто там нічого не забув. Татуювання у бортпровідників можуть бути, єдине – їх має прикривати форма. Хоча є компанії, де на це взагалі не звертають уваги. Крім того, у нас можна носити брекети – навіть звичайні металеві, які дуже помітні.
Іра успішно пройшла етап співбесід. І далі було навчання, яке тривало шість тижнів.
— Навчання я проходила у Будапешті, — розповідає Іра. — Нас вчили всього, що стосується авіації. Крім того, нам дали знання щодо медичної допомоги, адже під час польоту може статися що завгодно. Навчали сервісу, розповідали, як діяти в екстрених ситуаціях.
Найбільше Ірі запам’ятався тренінг «Евакуація під час аварії над водою».
— Нам треба було стрибати в басейн та рятувати умовних пасажирів та колег, — каже стюардеса. – Це було прикольно, але не хотілося б пережити таке в реальних умовах. Взагалі під час навчання нам дали базу, яку я вже застосовую на практиці.
Макіяж та годинник — обов’язкові
Уже вісім місяців Іра чи не щодня літає країнами Європи, хоча до цього вона не часто користувалася цим способом переміщення. За цей час дівчина вже побувала у Швеції, Італії, Іспанії, Франції, Нідерландах, Ісландії, Хорватії, Греції, Албанії, Великобританії, а також в ОАЕ та Ізраїлі. Іра зазначає, що спочатку було дуже важко звикнути до графіка.
— Він дуже нестабільний, — каже вона. — Сьогодні ти прокидаєшся о 3-й ночі на рейс, а по обіді вже будеш вдома. А завтра можеш спати до 12-ї дня, але через кілька годин у тебе рейс, вдома ти будеш десь о 3-й ночі. І такі гойдалки постійно.
За словами Іри, перед рейсом головне – зібратися та не забути годинник, адже без нього під час польоту ніяк.
— Перед тим, як вирушити в аеропорт, я завжди перевіряю, чи все взяла, — розповідає бортпровідниця. – Запасна форма, паспорт, посвідчення, спецпропуск, усі бейджики. Також обов’язково фарбуюся та беру з собою косметичку з найнеобхіднішим.
У компанії, де працює наша землячка, макіяж є обов’язковим – адже стюардеси мають бути помітними серед пасажирів. Мейк має бути природним, головне в ньому – це фірмова рожева помада, якраз під колір форми.
Щодо годинника, то він має бути для того, щоб відстежувати час.
— Без годинника на борт не можна, — каже Іра. – Він потрібен, щоб слідкувати за часом: коли відправка, як скоро посадка. Ну і на випадок надзвичайної ситуації, наприклад, евакуація має вкладатися в певний час (до 3 хв). Ми маємо за цим стежити.
— Чи є якийсь талісман? – запитую у Іри. «Із талісманів у мене тільки крем для рук і краплі для очей, бо повітря у літаку занадто сухе, тому треба постійно зволожувати очі та руки», — посміхнулась вона.
Необхідні витримка і щедрий словарний запас
За один день у Іри може бути до чотирьох рейсів – злітала і назад. Це приблизно 14 годин роботи. Іноді трапляються більш тривалі польоти і перериви між ними довші.
— Може бути один рейс, а може і кілька, — розповідає бортпровідниця. – Зазвичай ми повертаємося додому, але бувають випадки, коли треба залишитися в тій країні, куди ми прилетіли. Нас заселяють у готель і у нас є як мінімум 14 годин для відпочинку (інколи і 24). Цей час кожен проводить так, як хоче: хтось відсипається, хтось гуляє містом.
Головне завдання бортпровідника – безпека та комфорт пасажирів. Але і тут є нюанси, адже люди трапляються різні.
— Звісно, на кожній роботі бувають свої ексцеси, — розповідає Іра. – У нас їх теж багато. Наприклад, під час польоту комусь може стати погано, хтось може зомліти, а в когось піднялась температура до 40. Але з цим можна впоратися. Для мене найгірше — це коли на посадку до тебе підходить занадто п’яний чоловік і тобі треба ввічливо пояснити йому, що він не може летіти з вами, не назвавши його при цьому п’яним. Для цього треба мати велику витримку і щедрий словарний запас. Крім того, хтось може закурити в туалеті або використовувати заборонені електронні прилади. Це потрібно весь час моніторити, щоб політ був безпечним на 100 відсотків.
Бортпровідником бути непросто – і це не тільки через неслухняних пасажирів. Ця робота сама по собі шкодить здоров’ю. По-перше, радіація. За даними вчених, чим вище літак підіймається в небо, тим більшим буде радіаційний фон. Наприклад, якщо на землі він складає близько 9 мкР/год, то на висоті 8000 м і більше може бути 125 мкР/год. Крім того, постійні перельоти впливають на роботу всього організму.
— Вплив радіації я поки не відчула на собі, — розповідає Іра. – А от ноги після рейсів дуже болять. Тому намагаюся всіляко підтримувати свій організм: сплю після польотів, ходжу на масаж для ніг. Крім того, правильно харчуюсь, п’ю різні вітаміни — без них ніяк.
Пасажири дають чайові та подарунки
У деяких авіакомпаніях стюардесам не можна брати чайові. WizzAir ж не забороняє цього. Їх можуть давати як грошима, так і подарунками, наприклад, парфумами.
— У нас бюджетна авіакомпанія, тому мільйонери з нами не літають, — посміхається Іра. – Найбільші чайові, які мені давали, — це 30 євро (десь 1230 грн за нинішнім курсом. –Авт.). Іноді дарують подарунки – парфуми, сережки або інші речі. Їх можна купити відразу на борту.
Загалом під час польоту можна купити собі багато чого, особливо коли ви не встигли забігти в дьюті-фрі. Ціни та товари різноманітні. Наприклад, за 50 центів можна купити пачку жувальних цукерок, а якщо вам хочеться перекусити, то доведеться віддати 10 євро і більше. Також на борту можна придбати алкоголь. Його тут продають у флакончиках по 50 мл – за один від 6 до 10 євро.
— Якщо чесно, я ще не встигла вивчити весь асортимент, — розповідає бортпровідниця. – Найдорожче, що у нас є, це, напевно, парфуми – 100 і більше євро за одиницю, а також сумочки – від 200 євро. В основному розраховуються євро, але ми можемо приймати і валюту тієї країни, куди ми летимо. Також можна платити карткою.
Головне – знати англійську, усе інше – можна вивчити
Авіаперевезення поєднують континенти. Крім цього, вони єднають людей. Так, в компанії Іри працюють жінки та чоловіки з різних країн: є німці, поляки, словаки, українці, італійці, македонці, болгари та інші. Усі вони різного віку, але їх об’єднує робота та знання англійської.
— У нас дуже строкатий колектив, але від цього робота ще цікавіша, — говорить Іра. – Наприклад, сьогодні ти можеш летіти з командою, де є 18-річний італієць, 40-річний поляк та 30-річний німець. Але це не проблема зовсім. До речі, вік взагалі не перешкода для роботи бортпровідником. У нас працюють і 60-річні, головне – це стан здоров’я.
Іра говорить, що такий мультинаціональний колектив допомагає більше дізнаватися про різні країни та культури.
— Наприклад, у кожного є свої звичаї, — ділиться бортпровідниця. – І ми поважаємо їх. Ми завжди вітаємо один одного із важливими святами – інколи дати не співпадають, наприклад, Великдень у католиків і православних. Також дуже часто ми беремо з собою на обід якісь страви, що належать так би мовити до національної кухні (це не борщ, звісно, але якісь закуски тощо). Так ми знайомимося з кухнею різних країн. Наприклад, коли трапляється нагода летіти в Катанію (Італія), ми завжди купуємо каннолі– традиційний сицилійський десерт.
Також Іра зазначила, що чоловіків в їхньому колективі багато — попри стереотип, що бортпровідниками бувають переважно жінки.
— У нас є як жінки, так і чоловіки, — говорить вона. – Вимоги до них такі самі, як до нас. Єдина різниця – їм не треба фарбуватися та необхідно стежити за бородою. Вона не може бути дуже довгою та неохайною. А взагалі важко сказати, кому ця робота підходить більше – чоловікам чи жінкам. Тут головне – як ти ставишся до цієї роботи і як виконуєш її.
І наостанок: якщо ви дуже довго мріяли спробувати себе у ролі бортпровідника, то треба діяти.
— Усім, хто мріє про цю роботу, хочу порадити ризикувати, — говорить Іра. – Головне – знати англійську, усе інше – можна вивчити. До того ж, якщо у вас є бажання, то вам допоможуть. До речі, якщо ви прийшли на посаду стюардеси, то далі ви можете розвиватися у цій галузі, наприклад, стати старшим бортпровідником, який курує роботу інших, або ж взагалі інструктором та вчити новачків.
Не бійтеся ризикувати і все вийде!
За матеріалами сайту “Наше Місто“.
