В наш час риба – це майже делікатес, який може дозволити собі не кожний. Ціни навіть на річкову рибу зашкалюють, а на морську – кусаються. Але кілька десятиліть тому все було по-іншому.
Восени 1976 року керівництво СРСР аби заповнити прогалини у м’ясному дефіциті країни та мотивувати виробництво рибної продукції, оприлюднило постанову про введення рибного дня. Таким, чомусь, був обраний четвер. З подачі дотепників від народу за ним відразу закріпилося прізвисько «Особливий день тижня».
Історія «Особливого дня»
Вперше рибний день був введений у вересні 1932 року. Він відразу ж активно пропагувався. Із плакатів не сходили гасла: «Економте час – купуйте рибну кулінарію», «Крабові консерви – смачна, ніжна закуска», «Кетова ікра – корисна і смачна».
Втім, незабаром про рибні дні забули і повернулися до цієї ідеї майже через півстоліття. Тільки про краби та ікру в епоху «розвинутого соціалізму» вже не йшлося.
«Особливий день» у 70-х із складанням меню особливо не заморочувався. Биточки з минтая, котлети з мойви, смажений оселедець або скумбрія – не надто ситно, та й не дуже смачно. Відвідувачі робітничих їдалень в цей день нерідко приносили «тормозок» з дому.
У спробі урізноманітнити свою продукцію невтомні трудівники харчової промисловості зі шкіри лізли аби придумати специфічні рецепти. Чого тільки була варта ковбаса з китового м’яса і шпротний паштет – по суті, перемелені рибні відходи.
Рибний день протримався трохи більше десяти років і зник на межі 80-90-х років. Давайте згадаємо його та деякі «делікатеси» тих часів незлим тихим словом.
Кілька плаває в томаті
Масове виготовлення «Кільки в томаті» почалося у середині 1950-х. Очільник держави – «видатний спеціаліст» чи не у всіх галузях народного господарства – Микита Хрущов, спробувавши новинку, стверджував, що «кращого народного продукту й не придумаєш», делікатно замовчуючи про його смакові якості. Зате, весела частівка «Кілька плаває в томаті, їй в томаті добре!» — була істинно народною. Бляшаночка дешевих (33 копійки) консервів справно заповнювала полиці радянських магазинів.
«Кілька в томаті» виручала вічно голодних студентів і любителів змикитити на трьох. А у кмітливої господині з неї міг вийти цілий обід: салат, суп і навіть котлети.
Томатним соусом легко маскувалися смакові недоліки консервів. Навряд чи про це здогадувалася «залізна леді» Маргарет Тетчер, яка під час візиту в СРСР прикупила кілька баночок кільки, щоб пригостити нею свого улюбленого кота.
Які смачні та ніжні краби
«Всім дізнатися давно пора б, які смачні та ніжні краби» – всупереч цьому заклику, радянських громадян не надто балували дефіцитним делікатесом. Добувати і консервувати крабів на експорт в СРСР почали ще у 1928 році, перервавши монополію Японії на світовому ринку. І вже в 1930 році радянські плавучі крабоконсервні заводи практично відмовилися від спеціалістів із Японії. Їхнє місце зайняли доморощені і толком непідготовлені працівники.
Курс на вітчизняного виробника не забарився позначитися на якості продукції. Пішли численні рекламації. Величезна кількість банок консервів виявилася неякісною. Забраковані іноземними споживачами партії крабів, аби добру не пропадати, вкинули на внутрішній ринок. А Головрибзбут почав переконувати радянського громадянина: «Крабові консерви – не тільки приємна закуска. З них можна приготувати десятки різноманітних вишуканих страв, починаючи від салату і закінчуючи гарячими стравами».
Проте, тривало це недовго. Проблема із якістю продукції була вирішена, і «CHATKA» – брендова назва консервованих камчатських крабів – повернулася на світовий ринок та зникла з вітчизняних прилавків в секретні підсобки для «дефіциту».
Якщо ікра — чорна, значить життя — біле
У середині 1970-х років міністр рибного господарства Олександр Ішков угледів в Іспанії рибні магазини з холодильними камерами і акваріумами, в яких покупці самі могли вибирати рибу. І загорівся ідеєю зробити мережу таких магазинів у нас.
За кордоном було закуплено необхідне обладнання, і за кілька місяців у москві відкрилося п’ять перших магазинів мережі «Океан». Зокрема, була проведена і безпрецедентна всесоюзна кампанія з розкрутки пасти «Океан», яку продавали і в звичайних магазинах. Зроблена з криля (дрібних морських рачків) рожева заморожена паста на смак була незвична, але цілком їстівна.
Всього було побудовано 104 фірмових «Океанів», які працювали за новою для нашої країни системою самообслуговування. Доречно згадати і ціни тих часів: 1 кг тріски коштував 47–53 копійки, оселедець середнього посолу – 92 копійки, 1 кг минтая можна було купити за 39–41 копійку. Крім живої риби, в «Океанах» продавали морську капусту, м’ясо криля, кальмарів. Втім, вибір був дуже мізерний, враховуючи величезні розміри торгових залів.
«Океан» запам’ятався і грандіозним скандалом із крадіжкою, коли у 1976 році надовго загратували директорів декількох магазинів за спекуляції чорною ікрою. Із розпадом СРСР легендарна мережа магазинів перестала існувати.
До «Океану» приїжджали зі всього міста
«Океан» в Дніпрі не працює вже багато років. Сьогодні про знаменитий магазин нагадують лише назва зупинки міського транспорту та рідкісні фото в Інтернеті.
Фірмовий магазин з’явився на проспекті імені газети «Правда» (нинішньому Слобожанському) у 60-х роках минулого століття на лівому березі Дніпра. Його брендовою особливістю була тематична прикраса фасаду – конструкція із металевих пластин, що нагадували хвилі або рибну луску, і яка сьогодні демонтована.
У магазині був величезний вибір риби та рибної продукції. Приїжджали сюди з усіх куточків великого міста. Нудьгувати продавцям не доводилося – покупці були завжди. А багато городян й досі пам’ятають, що саме і за скільки вони купували в «Океані».
