У нашому місті з’явився новий театр, який має свій постійний майданчик та створює одну виставу за іншою. Це Театр ДГУ, який ще нещодавно називався Театр КВК ДДУ. Змінилася не лише назва, а й сама суть цього, так би мовити, мистецького проєкту. Тож чого тепер варто чекати глядачам?
Працювали у жанрі музичної політичної сатири
Спочатку трохи історії. Команда Дніпропетровського державного університету була створена у 1987 році. Театр КВК ДДУ був заснований у 1994 році. Склад колективу був барвистий, але одразу сформувався творчий кістяк.
Тож навіщо був створений Театр КВК ДДУ? Напевно, це сталося з тієї причини, що його учасникам хотілось продовжувати займатись творчістю. А у Клубі веселих та кмітливих вже грати не хотілося. Так само, як вже не дуже хотілося займатися іншою роботою. До того ж, у членів цього колективу була дуже сильна акторська харизма, і вона далеко не завжди була пов’язана тільки з жартами. До речі, Театр КВК ДДУ об’єднав не тільки аматорів. Більшість його акторів мали професійну освіту.
Кліпи, які створював цей колектив, і зараз можна знайти в інтернеті. У 2000-х вони транслювались на каналі ТВІ, який був певною мірою опозиційним. Театр КВК ДДУ працював у жанрі музичної політичної сатири, причому, дуже гостро. Тексти на музику всім відомих хітів писали Григорій Гельфер та Євген Гендін.
Ласкаво просимо у «Веселий песець»
Тож Театр КВК ДДУ народився, але за жанром він був більш за все схожий не на класичний театр, а на кабаре. Недивно, що у 2009 році в нього виникла неофіційна назва – кабаре «Веселий песець». Його вистави відбувались у так званому «Гопнер-холі» – у будівлі, яка знаходилась на вулиці Магдебурзького права, яка раніше носила ім’я Серафими Гопнер. З 2009-го до 2016 року у «Веселого песця» був час дуже плідної праці. Він представляв музичну програму з інтерактивом – наприклад, з розминкою, яка родом з КВК.
Літери КВК набридли
Але час йшов, треба було змінюватись. Євген Гендін згадує, що десь з початку 2000-х він постійно крапав на мізки Григорію Гельферу: «Гарік, давай зробимо ребрендинг!».
Тоді здавалося, що офіційна зміна назви – це дуже складно. Але згодом з’ясувалось, що якщо є сильне бажання, це цілком можливо. На початку червня 2023 року колишні «квнщики» написали листа Борису Філатову. Обгрунтували, чому хочуть позбутись старої назви та залишити абревіатуру ДГУ (російською – Днепропетровский государственный университет). Саме по ній глядачі досі ідентифікують цей колектив. Але тепер вона розшифровується як «Дніпро – гордість України». Тож що відбувається з театром зараз?
– Ми мали вже декілька разів померти як колектив, – каже Євген Гендін. – Перший раз – коли пішли з життя наші базові актори: Володимир Кольцов, Ігор Бобриков. А були ще декілька моментів. Але ми живі, і зараз мені вже не хочеться створювати пряму сатиру. Цікавить інше.
Пригоди Карлсона та фестиваль блогерів
Відбулася певна жанрова зміна, але водночас колектив Театру ДГУ, як і раніше, не має мети бути схожим на справжній театр. Тим не менш, в його репертуарі є декілька постійних вистав, що мають попит. Більшість заходів театру відбуваються у «Будинку на Троїцькій» за адресою: вулиця Троїцька, 5-А. Зараз склад Театру ДГУ виглядає таким чином. Григорій Гельфер – директор-художній керівник, Євген Гендін – завідуючий літературно-драматургійною частиною. Ще є сім акторів та три музиканти.
«Ілона Кокс. Спроба творчого вечору» – вистава про поетесу, образ якої з’явився у 2009 році. Вона родом зі Срібного віку, створює декадентські вірші. Нещодавно вперше в історії Театру ДГУ з’явився дитячий спектакль, який йде з великим успіхом. Він називається «І знову Карлсон», автор та режисер – Андрій Євсеєнко. Ця вистава розрахована на малечу та їхніх батьків.
30 листопада відбудеться прем’єра вистави у жанрі авторських акторських читань. Називається «Задача про двох пішоходів», в ній задіяні Юрій Богуславський та Євген Гендін. Ця п’єса була написана для Ігоря Бобрикова та Володимира Кольцова у 2007 році, зараз перекладена з російської на українську.
Дуже значна частина роботи театру – це відроджений фестиваль блогерів «Дніпровський пост». Через війну проводити його у минулому форматі неможливо, тому фестиваль відродився у новому. Тепер цей проєкт називається «HIMARĶSович, або ВЕЧІР З TALKом».
– Через те, що я по-батькові Марксович, друзі та жінка називають мене HIMARĶSовичем, – пояснює Євген Гендін. – Так народилась назва цього проєкту. В мене вже були цікаві гості: Наталя Ніколаєва, Юрій Гудименко, Татуся Бо. 6 грудня чекаємо на Марину Данилюк-Єрмолаєву та Богдана Буткевича.
Єгиптяни, євреї та Блаватська
Декілька проєктів будуть втілені у найближчий час. Григорій Гельфер написав п’єсу «Сне», що на давньоєврейській означає «кущ». У виставі є Мойсей та євреї, які розмовляють українською, та російськомовні єгиптяни. Над нею працює відомий дніпровський режисер, керівник театру «Віримо!» Володимир Петренко.
– У цій виставі задіяна вся трупа Театру ДГУ, а також є запрошені актори, – розкриває секрети Володимир Євгенович. – П’єса велика, дійових осіб багато. За жанром це притча. Те, що пише Григорій Аркадійович, завжди гостро та актуально. Скільки саме буде тривати вистава – сказати поки що не можу. Зараз йде процес репетицій та іноді дописування тексту, переписування деяких фрагментів. Саме в цьому є перевага роботи режисера з живим автором, який знаходиться поряд. У виставі будуть цікаві музичні номери. Художником-постановником є Марія Пашкурова-Петренко з театру «Віримо!». Нас обох запросили на цей цікавий проєкт. Постановка буде гротескною, бо звинуватити цю п’єсу у реалізмі та натуралізмі точно неможна.
Ще один проєкт з цим самим режисером – імерсивна моновистава «Пані Блавацька». Автор тексту – Володимир Петренко. Коли він створював цю п’єсу, компелював листи Блавацької, відгуки про цю особистість її сучасників.
– Це та сама вистава, яка йшла колись у Музеї історії Дніпра, – зазначає Володимир Петренко. – На неї мене надихнув Григорій Гельфер. Він завжди хотів, щоб ми розповідали про історичні особистості, які пов’язані з нашим містом. Але згодом час того проєкту у музеї був вичерпаний, тож зараз він переходить до Театру ДГУ.
Тож на глядачів знову чекає чаювання з пані Блавацькою. Раніше її роль грала Варвара Вороніна, а зараз це буде Олена Володіна. На думку режисера, кожна з акторок чудова по-своєму. Прем’єра запланована на кінець цього року.
– В нас ніколи не буде йти вистава, яка нам не цікава, – говорить Григорий Гельфер. – І звісно, глядачам також, бо ми та глядачі – це одне й теж саме.
Зверніть увагу: майже всі заходи, крім дитячих, у Театрі ДГУ відбуваються у четвер. Більша частина прибутку від продажу квитків на всі вистави театру піде на пам’ятник загиблим від бомб за ескізом скульптора Вадима Сидура, який народився у Катеринославі.
За матеріалами Наше Місто.
