Днепровские волонтеры помогли исполнить мечту маленькой дочки погибшего бойца. Криворожанка Ника учится в музыкальной школе. Но у девочки не было своего инструмента. Пианино стало самой заветной мечтой малютки. Волонтерам удалось собрать средства на инструмент и доставить его в Кривой Рог.
“А до нас вже завітав Миколайчик. Щиро вдячні за неймовірну радість нашим волонтерам. Емоції звісно важко передати словами, тому просто знайте, що, завдяки вам сьогодні ще одна дитинка стала щасливішою. Величезна подяка всім, хто долучився до крутезної події у Нікуськиному житті. Бажаємо вам, щоб добро, яке ви робите, повернулось до вас сторицею” – поблагодарила мама девочки, Алена Борозенец, на странице в Facebook.
О том, как собирали средства на подарок, о трудностях его поиска и доставки поделилась волонтер Надежда Генке.
Знаєте, як трапляється Різдвяне диво? У темному і холодному грудні змерзлими вулицями великих і малих міст країни його… приносять люди.
Найсправжні люди, без яких не було такій радості!
Це взагалі. А саме ця Різдвяна Істория почалася з того, що маленька дівчинка Ніка мріяла про піанино.
Тато дівчинки загинув на війні. Тут я не знаю, як далі писати, бо в мене комок у горлі, і пальці тремтять… Давайте я про Ніку, ок?
Вона вже навчалася у музичній школі, але свого інструменту вдома не було – а як без цього виконувати уроки?
І тоді до справи приступили прості люди, яких я шаную і люблю за цей неможливий, як здавалося, квест: “як знайти, купити і перевезти інструмент до Кривому Рогу, коли взагалі знаходишся в Дніпрі”.
Сперше, як ми взнали про мрію Нікі, написали пост у закритій групі. Багато людей відгукнулися порадою, а потім добра Тетяна Полякова познайомила нас з чудовим майстром-настройщиком Константином, який з усією душою взявся допомагати нам у пошуках гарного інструменту.
Пошуки ще обмежувалися бюджетом і кількостю поверхів у продавця, бо інструмент на 12 поверсі перетворювався на золотий. На щастя, чарівна Olga Vrons’ka ще в групі запропонувала фінансову допомогу для купівлі інструменту, і це нам придавало сил на кожному етапі.
І ось, – четверте переглянуте піанино нам підходить! Воно молоде, доглянуте, тримає настройку, обережно використовувалося. Але… продавчиня раптом передумала його продавати! Воно їй до серця, вона буде сумувати за ним. І це була не торговля, це були такі щирі емоції, які не підробити ніяк. Пару днів перемовин, хвилювання, очікування – і ось, на понеділок призначена зустріч. І хазяйка піанино, коли розставалася з ним, поклала на нього зайчонка – подарунок-талисман для Нікі.
Далі все було як у перевіреної роками команді!
Константин приїхав вчасно, привіз транспорт. Olga Vrons’ka перерахувала оплату за піанино. Неймовірні Юлия Улик і Vadim Zhuk повністю дозакрили грошові питання по всім напрямкам щодо праці настройщика і фортепіанних вантажників. Мама Нікі екстрено звільнювала найкраще місце у кімнаті. І поки Ніка була у школі, піанино тихо встало у стінки світлої квартири, ніби завжди тут стояло.
…А потім Ніка прийшла зі школи, зайшла в кімнату.
Зойкнула. Схватила себе за обличчя. Не повірилося, мабуть.
Оцю першу емоцію вдалося сфотографувати мамі.
Ось заради цього “ой” все і відбувалося. Заради цього тепер хочеться одразу все – жити далі, робити для них що треба, літати як на крилах!
Я реву, я щаслива.
Люди, ви неймовірні, ви чудові, в мене немає слів, щоб сказати, як пишаюся вами!
Зростай, Ніка, гарним музикантом, прославляй Україну.
