Андрій Дегтярьов має диплом ДНУ ім. Олеся Гончара за технічною спеціальністю та вже близько п’яти років живе в Лондоні й трудиться у британській філії Google. Там він разом із командою працює над новими розробками продукту Android. За кордон спеціаліст поїхав на запрошення компанії для здобуття нового досвіду та розширення власних професійних навичок. Утім, Андрій планує повернутися додому. Дніпро він вважає справжнім українським IT-хабом і відзначає зміни, що відбулися в місті протягом останніх п’яти років. Ми говорили про складнощі трудової міграції, перспективи української IT-сфери та майбутнє штучного інтелекту.
Про сучасну IT-філософію
— Андрію, чим саме ти займаєшся?
— Я інженер-розробник з функціями менеджера. Наразі керую відділом. Відповідаю за командну роботу, її організацію, заохочення працівників до розвитку та реалізації власного потенціалу. Щодня проводжу наради і мозкові штурми з колегами. В цілому в офісі Google працюють багато різних команд над різними завданнями й продуктами. Потрапити сюди виявилося не так вже й складно. Я залишив заявку на сайті компанії, а через деякий час отримав схвальний відгук і запрошення. Правда, попередньо я вже мав досвід роботи на подібній позиції в українській IT-компанії міжнародного рівня.
— Чи складно працювати у мультикультурному середовищі? В чому особливості такого підходу?
— Так, команда Google дійсно мультикультурна. Цьогоріч я написав новорічне привітання колегам майже двома десятками мов. Про що це свідчить? Про те, що ми маємо прекрасну можливість вчитися один в одного бачити світ під різними кутами. Адже, якщо десь зберуться люди, які живуть на одній вулиці й ніколи не бували за межами свого міста, навряд чи їхні думки й ідеї чимось кардинально відрізнятимуться. Мультикультурний діалог дає кожному учаснику новий досвід, розширює горизонти сприйняття. А це у свою чергу робить тебе толерантнішим, як людину та професіонала. Крім того, починаєш розуміти, що головне в усіх нас, людей з різних країн та континентів, – бажання позитиву й любові. Ніхто не хоче страждати чи воювати.
— Чим саме тобі близька філософія компанії Google? Чи є схожі в Україні?
— Працюючи в Google, можна створити власний стартап. Фактично розробники опрацьовують власні ідеї, та втілити їх мають змогу лише в команді. Це вихід на якісно новий рівень. Пізніше це дає можливість робити стартапи вже незалежно від будь-яких брендових акул IT-бізнесу, наприклад, у Кремнієвій долині. На особистісний успіх кожного спрямована й славнозвісна філософія Google-простору. Звісно, лондонський офіс дещо відрізняється від головного, каліфорнійського у Маунтін-В’ю. Втім, у британському так само є зони для релаксу та масажу, тенісні корти та необмежений доступ до свіжих фруктів. Дехто дивується — невже це не відволікає від роботи? Ні, адже тут збираються настільки вмотивовані люди, що їм кортить створювати, а не байдикувати. Компанії зі схожим підходом до створення максимально комфортних умов для співробітників з метою покращення їхньої результативності існують і в Україні. До того як переїхати за контрактом до Лондона, я п’ять років працював у Києві у великій українській компанії. Вона мала схожі принципи організації праці.
— Чому вищезгадана Кремнієва долина – Мекка для розробників?
— Так склалося історично. Саме тут створені перші комп’ютери та програмне забезпечення. Тут сконцентровані інвестиції, IT-хаби з усього світу та навчальні заклади з підприємницьким підходом до розробок. Той же Стенфорд. Утім, пандемія коронавірусу вже призвела до того, що великі світові IT-компанії впроваджують віддалену роботу зі спеціалістами. Це може у найближчому майбутньому зменшити вплив Кремнієвої долини на галузь.
Про закордон та міграцію
— Чи варто їхати за кордон, аби реалізуватись в IT-галузі?
— Звісно, коли ваша мета конкретна. Наприклад, професійно вирости до певного рівня. Не можна, на мій погляд, виїжджати лише з метою залишити Україну. Мета має бути інша – не просто поїхати будь-куди, а туди, де ви зможете отримати нові знання, досвід, ідеї. Працюйте над собою, і з’являться нові можливості. Це стосується й макропроцесів на рівні всієї країни.
— Що найскладніше в трудовій міграції?
— Мовна та соціальна адаптація. Я успішно склав іспити з англійської і вважав, що добре її знаю. Але одна справа практикувати іноземну в Україні й говорити по кілька годин на день. І зовсім інша – опинитися в чужому мовному середовищі в середмісті Лондона, де панують десятки англомовних діалектів. До них слід дослухатися, щоб зрозуміти. Крім того, цілодобове занурення – це непросто. Звикав близько півроку. Ну й від того, що не знаєш, де краще поїсти чи купити продукти, теж перший час було не по собі (сміється). Потім з’являються друзі й починаєш думати англійською. Все стає на свої місця. Зараз навіть з українцями там спілкуюся англійською. Звик.
— Чи є українці ментальними європейцями?
— Однозначно й безумовно — так. Ми – талановиті, надзвичайно працьовиті, любимо, аби все було до ладу, якісно робимо свою роботу. Ментально, на мій погляд, нам найближче ірландці.
— Наскільки жити в Британії дорожче, ніж в Україні?
— У Лондоні дуже дорога оренда житла. Це мінімум півтори тисячі фунтів стерлінгів на місяць. Цікаво, що тут харчуватися здоровою їжею чи фруктами дешевше, ніж вести не надто здоровий спосіб життя. На п’ять фунтів стерлінгів можна купити овочів і сиру на обід. Стільки ж коштує келих пива у найпростішому пабі. Як я розумію, в Україні досі алкоголь та цигарки дешевші за м’ясо.
— Є країни, де ти ще хотів би пожити?
— Канада, Штати, Японія.
Про Дніпро та IT в Україні
— Яке майбутнє штучного інтелекту та IT-галузі в Україні?
— Світові інженери намагаються підключити інженерні технології до мозку людини. Тоді ми зможемо шукати інформацію, лише подумавши про неї. Якщо це станеться, можна буде говорити про створення фактично нового біологічного виду. Щодо перспектив IT в Україні, вони потужні. Але важливо, щоб хлопці не тільки працювали на замовника з-за кордону. Бо таке явище призведе до того, що за якийсь час ми просто перетворимось на придаток західного ринку. В Україні має бути IT-лобі, й не тільки на законодавчому рівні. Розробники мають усвідомити, що втілювати власні стартапи у своїй країні не тільки можливо, але й перспективно. А гроші знайдуться.
— Які твої враження від Дніпра після повернення з Британії?
— Дніпро завжди був і залишається дуже самобутнім. Це місто з неабиякою історією. Ще за часів Російської імперії воно, за задумом Катерини II, мало стати третім в імперії. І стало – Катеринославом на її честь. Це ще й козацьке місто. Тут і зараз неоднозначний політичний ландшафт. Утім, місто дає Україні талановитих розробників та представників політичного бомонду. Крім того, це потужний студентський осередок, тут сильна університетська база. А ще це промисловий гігант, який за останні п’ять років змінився на краще.
— Що змінилося в першу чергу?
— Я, коли гуляв центральним проспектом Яворницького, помітив, що отримую справжнє задоволення. Сьогодні інфраструктурно Дніпро — велике європейське місто. Друзі сміються, мовляв, щоб побачити це, мені довелося поїхати в Лондон. Думаю, колись сюди повернутись. Зараз через роботу приїжджаю нечасто. Цього разу взагалі не планував, але треба було зробити документи, та й застряг через карантин. І не шкодую. Я радий, що зараз удома.
Спілкувалася Ольга СМИРНОВА.
