До Дніпра цієї осені Іван Малкович – директор приватного видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» – приїхав вже не вперше. Зізнався, що до нашого міста у нього особливе ставлення. З містянами він вирішив порозмовляти про українську літературу взагалі та поезію зокрема.
Об этом сообщает «Menorah ART Platform».
Іван Антонович, так все ж таки чому саме Дніпро?
Для мене Дніпро завжди дуже важливий, тому що свого часу я видав книжку «Український космос» – велику красиву енциклопедію. Звичайно, ваш «Південмаш» – це двигун космічного руху, який досі існує попри всі складнощі. Вважаю, що поки його серце б`ється – наша наукова космічна думка жива. Я дуже хочу, щоб це космічне серце було потужним!
Що ви можете сказати про сьогоднішній розвиток української поезії?
Свого часу я видав книжку «Улюблені вірші», зараз їх вже три томи. Тут зібрані вірші найкращих українських поетів. Кілька років тому я зробив антологію поезії ХХ століття – від Тичини до Жадана, яка стала книжкою року. А потім видав вірші молодих поетів. Тобто поезія дуже різна. На жаль, зараз дуже мало з`являється перекладачів поезії з інших мов. Але вони все ж таки є. Наприклад, мій син Тарас переклав на українську антологію молодої американської поезії. А взагалі сьогодні люди не знають будь-якої поезії. Вони вивчали в школі Шевченка, і то це здебільшого були ті вірші, які їм не подобалися… Радію з того, що зараз люди почали набагато більше читати українські книжки: з початку російської агресії збільшився потік літератури з Росії. Це зробило дуже великий плюс українському книговиданню. З`явилося багато нішевих видавництв, які видають наукову, економічну, медичну літературу. Колись на книжковому ринку «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» була чи не єдина, а зараз вже існує велика конкуренція. І це мене тішить, бо конкуренція потрібна для повнокровного розвитку держави.
Але ж свого папіру в нас немає…
Це дуже прикро, бо Україна – одна з найбільших європейських держав. Багато лісів вивозиться закордон, а папір ми закуповуємо за величезні гроші… Будемо сподіватися, що і цей елемент повнокровного економічного життя з`явиться в нашій країні. Щодо електронних варіантів, то наша книга «Снігова королева» вже має інтерактивну версію на декількох мовах – наприклад, на японській. Ця магія стала можливою завдяки нашим айтішникам. Хтось вважає, що паперова книжка скоро стане раритетом. Але я вважаю, що цього не станеться. Згадайте: багато було спроб зачати в космосі нову людину, але все це закінчувалося нічим. Вчені кажуть, що колись «енелята» (від слова НЛО – Авт.) таки з`являться, і ось тоді мабуть запанує електронна книжка. А поки ми маємо м`язи, нюх, ці два види книжок будуть співіснувати. Як рояль і синтезатор, кіно і театр… Бог нас готує до далеких мандрівок: забрати на інший континент велику бібліотеку майже неможливо… Простіше записати книжки на флешку і – поїхати, полетіти…
Чи багато читають українці?
Порівняно з іншими націями – ні. Наприклад, багато французів обговорюють за сніданком чи вечерею книжки. Там є мода на читання! В нас, на жаль, немає соціальної реклами читання. Хоча в світі існує аксіома: хто більше читає, той краще живе. Зараз час інформації, а не знання: наш час з`їдає Фейсбук і тому подібні речі. Ти читаєш дописи в соціальних мережах, а потім навіть не згадаєш, на що ти змарнував годину чи дві свого життя… Звичайно, у першу чергу я раджу читати книжки видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Нещодавно в нас вийшло повне зібрання пригод Шерлока Холмса – величезний двотомник. Ще – Гаррі Поттер, книжки Всеволода Нестайко, Ліни Костенко. До речі, щодо Гаррі Поттера. Коли я дізнався, що з`явився п`ятий том в тисячу сторінок, я був вбитий горем. Розумів, скільки потрібно паперу: оскільки в нас книжки коштують майже ніщо, це буде праця майже в збиток… А коли я сказав про це хлопцям, вони закричали: «Ура!». Джоан Роулінг зробила так, що діти безстрашно поринають у тисячу сторінок! Хіба це не чари?!
Які книжки від «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» з`являться найближчим часом?
До Нового року хочу випустити книжку колядок. Там будуть ноти, слова та чарівні ілюстрації. Хочу, щоб коляда вбила всю скверну!
Свого часу, в 1986 році, ви стали наймолодшим членом Спілки письменників СРСР. Як ви вважаєте, чи потрібні творчі спілки сьогодні?
Все залежить від тих людей, які їх очолюють. В роки моєї юності існували літературні студії, де ми збиралися, читали вірші, критикували один одного… Таким чином вигранювалася майстерність. Таке саме було і в Спілці письменників. Оскільки її офіс знаходиться на вулиці Банковій, це дуже ласий шматочок. Зараз половина приміщень вже розпродана або здається в оренду… Звичайно, спілки, в яких збираються графомани з «корочками», нікому не потрібні.
Ви свого часу отримали музичну освіту. А чи можна зараз десь почути вашу гру на скрипці?
Так, я граю декілька разів на рік. Наприклад, на форумі видавців у Львові, в Мистецькому Арсеналі на презентації. Для себе граю на клавішних – так, щоб ніхто не чув. Бо цим треба серйозно займатися: з кожним роком стає все важче намацувати чисті ноти…
Творческий вечер Ивана Малковича в рамках «Menorah ArtPlatform» прошёл 26 сентября в «Menorah Grand Palace».
Юліанна Кокошко
Фото Валерія Кравченко
Іван Малкович — український поет, видавець. Закінчив Івано-Франківське музичне училище, скрипковий клас (1980) і Київський університет ім. Т.Шевченка, філологічний факультет (1985). 19-річним юнаком на всеукраїнському семінарі молодих авторів його було обрано найкращим поетом. Вихід його першої книги гаряче відстоювала легендарна українська поетеса Ліна Костенко. Автор поетичних збірок «Білий камінь» (1984), «Ключ» (1988), «Вірші» (1992), «Із янголом на плечі» (1997), кожна з яких ставала подією літературного процесу в Україні. Автор-упорядник понад 30 книжок для дітей, зокрема «Українська абетка», «Улюблені вірші». Живе і працює у Києві. З 1992 року — власник і директор приватного видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Член Національної спілки письменників України (з 1986 року, на той час – наймолодший член Спілки письменників СРСР).
