Відкрив її Кость Долгов у Самарівській школі № 113, де навчався
Йому було років сім, коли двоє дорослих юнаків і дівчина взяли Котьку з собою на човен, щоб на свято переплести протоку Кримку аби відпочити на тому березі на толоці. До неї залишалося ще метрів 50, як суденце почало занурюватися під воду, бо, як з’ясувалося, повесні нікому було прошпаклювати борти і дно. Аварійна ситуація! Добре, що хлопці не розгубилися і зуміли перевернути човна догори дном, а дівчина з малим Котькою розташувалися зверху. Хлопці ж, загрібаючи з обох боків благополучно доправили суденце до рідного берега. Хто б міг подумати, що цей життєвий епізод послужить прелюдією у подальшій долі найменшого учасника того плавання і згодом, коли Костянтин стане юнаком, його заберуть служити на підводний човен аж на Північний флот…
Улюблена техніка – акварель
А перед тим, десь у п’ятому класі, у нього з’явився хист до малювання. Можливо від старшого брата він потягся до фарб. Спочатку ізостудія на Б. Хмельницького, потім — художня школа на Калиновій, де він брав ази у досвідчених педагогів Свити Віктора Никифоровича і Старченка Віталія Івановича. Здібний юний рисувальник зі своїм натюрмортом з мандоліною 1972 року брав участь у міській виставці Палацу студентів держуніверситету серед юних обдарувань.
По закінченні Дніпропетровського художнього училища, де разом з Костем навчалася його симпатія Тамара — донька відомої петриківської майстрині Ганни Самарської, почав відпрацьовувати за направленням у Верхівцевській середній школі викладачем креслення і малювання. Але вже восени пішов служити на флот, де його заангажували як художника і співака під власний гітарний супровід.
Малював олією, але найбільш легко і невимушено у нього виходило аквареллю, хоча професіонали знають, що це найважча техніка у живопису. Улюблений художник Кості — Вінсент Ван-Гог.
Звичайно, багато робіт, виконаних моряком на морську тематику під час служби, залишилося у офіцерського складу частини. Про активну участь Костя в художній самодіяльності й житті частини писали й в газеті.
У Самарівці мигдаль буяє
Ангел світла
Після служби Кость повністю віддається улюбленому живопису. Малює легко і залюбки пейзажі, натюрморти, портрети олівцями, пастеллю, олійними й акварельними фарбами. Серед набутків є навіть жанрова серія з чотирьох картин «Ангел Світла» (1-Повергнення в сон, 2- Пробудження, 3 – Споглядання і 4- Лет). Використовує папір, картон, полотно.
На дозвіллі в своє задоволення віршує, а часом, коли бере в руки гітару народжується пісня. Музикальний хист передався йому від батьків. Батько Леонід грав на гармошці, а мати свої голосом чарувала всю Самарівку — перед війною як переможниця художньої самодіяльності мала їхати до Києва на заключний концерт, але … не судилося. Зате після війни брала найактивнішу участь, аж до пенсії, в художній самодіяльності районного самарівського об’єднання «Сільгосптехніка».
Сам Кость Олексійович Долгов більше 20 років віддав міській рекламі, зокрема в Худфонді працював з Володимиром Бубликом, був провідним спеціалістом у фірмі «ГРИФФ» (графіка, реклама, інформація, фотографія, фонограма).
До його 55-річчя у стінах Самарівської НВО (СШ) № 11, де колись він навчався, влаштовували виставку з півсотнею його робіт. Прекрасна виховна мить для юнаків і дівчат, адже таке буває нечасто і не в кожній школі міста. Талант Долгова високо оцінив відомий у Дніпрі художник Олександр Самійленко і мистецтвознавець, член Національної спілки художників України В. І. Старченко. Незабаром виставка помандрує ближче до центру Дніпра. Творчий процес продовжується.
