Оця маленька і чарівна красуня насправді героїня військових подій, передає «Наше Місто». Вона зі своїм господарем Євгеном Тузовим жила в Маруполі – Женя був комендантом одного з найбільших укриттів, де переховувалось близько 6 тисяч людей. Це був спортклуб TerraSport, передає Афіша Дніпра”
Тоді Євген разом з літньою матір’ю та Міккі майже місяць прожили в одному з укриттів, де люди просто топили сніг, аби отримати воду, набирали дощову воду з калюж. 16 березня вони змогли вибратися неушкодженими з Маріуполя та оселилися у Дніпрі. Про діяльність Жені та кадри з його участю є в оскароностній стрічці Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі».
“На моїх очах дві банки дитячого харчування обміняли на ВАЗ. Дід так рятував життя онука. Чоловіки ходили до найближчих аптек, аби взяти їжі дітям, які були у тому сховищі, та медикаменти. Я можу зрозуміти тих чоловіків, які “відкривали” аптеки. Ми навіть писали на листочках, що саме взяли, і вказували номер телефону, аби потім за усе заплатити. Дитина стоїть голодна. Як бути в цій ситуації?”, – згадує волонтер
Сьогодні Женя живе у Дніпрі, продовжує волонтерську діяльність.
Ось так красуню бачить штучний інтелект
«Всі знають пса Патрона, але у нас є теж своя героїня. Міккі попереджала про обстріли і завдяки їй вдалося врятуватися багатьом людям, які тоді ховалися від бомбардувань і обстрілів в укритті спортивного клубу у Центральному районі Маріуполя. 29 лютого Міккі народила 5 цуценят, всі хлопчики!» – сміється Євген.
Міккі і її синочки
Міккі дуже контактна та лагідна, їй подобається увага, вона дозволяє себе брати на руки, позує та просто посміхається в кадр.
Для Жені це не не просто собака. Це член родини. Вона полюбляє кататися в авто, гавкає на голубів та відвідує з Євгеном різні імпрези. А там, в Маруполі ця 13-кілограмлова красуня була наче сирена.
«Одного дня ми, як завжди, вийшли зі сховища, щоб Міккі прогулялася. І тут я помітив зміни в її поведінці. Спочатку вона притиснулася грудьми до землі, і вуха, вони зазвичай у неї стоять, заклала назад, а п’яту точку задерла, і в такій позиції була десь секунд десять. А ще очі, вони такими дикими ставали. Дивилася ними уперед і не кліпала. І видавала тривожні звуки. І через хвилину над нами пролетів літак. Але ми його не чули. Чутно було тільки, коли він відлітав на гіпершвидкості, вже коли скинув авіабомбу”. Міккі попереджала про підльоти ворожого літака. Відтоді така поведінка собаки замінила сигнал повітряної тривоги. Бувало, коли увечері виводив її гуляти, Міккі швидко робить всі свої справи, буквально за 20 секунд, і бігом назад, у сховище. А через 10 хвилин починається канонада з обстрілів, зовсім поруч з нами. Якщо з літаком у мене є здогадки, що собака, можливо, відчуває ультразвук, якийсь тиск. А як це пояснити — я не знаю», – згадує Женя.
Він з нею говорить, як з людино. Бо вона і є маленька людина, просто трішки інакша.
«Міккі, ти зараз будеш гуляти як собака на повідку!»- каже Женя. Когли на презентації Міккі вирішила піти за куліси.
Але у волонтерські поїздки, де може бути дуже гучно, Женя не бере з собою Міккі. «Я не можу нею ризикувати. Вона дуже цінна!».
На честь красуні у Євгена є татуювання. А навпроти ще один песик-бульдог з цигаркою. Таке собі альте его самого волонтера.
Фото Валерій Кравченко, фото з особистого архіву Євгена Тузова
