Письменник Любко Дереш розповідає про найцікавіші книги червня: інтимна сага від грецького письменника, відверта книга про помилки успішних жінок та іронічний роман про Кремнієву долину.
В світовій літературі одним з трендів продовжують бути великі, епічні романи-саги, здатні охопити одразу декілька поколінь однієї родини і подарувати відчуття повільного драматизму. Головний герой роману Джеффрі Євгенідіса — гермафродит, і сповідь він розпочинає зі своїх грецьких бабусі й дідуся, які насправді були рідними братом і сестрою. Кровозмішання — характерна риса родинного дерева Стефанідіс, чий останній досвід увінчався народженням Калліопи-Каллі, особистості середньої статі, яку виховували як дівчинку, однак виявилось, що генетично та психологічно вона є чоловіком. Євгенідіс створив дивовижно умиротворену прозу, сповнену дослідженням того, як обставини формують людей, а люди — власну долю, опираючись на пристрасті та примхи, піддаючись стихії чи фатумові. Каллі Стефанідіс — людина середньої статі, яка упорядковує на сторінках роману не тільки себе, а й розмірковує над перипетіями доль своїх грецьких предків. У її особистісті зображений стрижень епохи — від фордів моделі «Т» у Детройті до функціонування дипломатичного відділу Держдепу в часи правління Ніксона. Вишукана проза Євгенідіса володіє справді античною неспішністю — і дарує заспокоєння глибокою мудрістю прийняття буття.
На фоні глобального захвату, викликаного корпоративною культурною «Кремнієвої долини», біографічна книга Дена Лайонса читається як захопливий роман. Все тут — гіперболізоване і викривлене до гротескових форм і, водночас, точно фіксує головні тренди, створені жменькою «двадцятилітніх мільярдерів». Це — світ стартапів, побачений тверезим поглядом людини, котрій за п’ятдесят і котра знає життя. Конфлікт батьків і дітей, власне, й породив феномен бізнес-бульбашок: малолітні нерди і ботани, що стали топовими ньюзмейкерами у сферах інтелектуальних технологій, раптом вилізли на дах світу, а їх стиль життя став еталоном для цілого покоління. Сукупність унікальних кейсів, пов’язаних з іменами Марка Цукерберга чи Ілона Маска, породила лавину епігонства — молоді компанії наслідують одіозний стиль «юних богів» із Пало-Альто, здобувають колосальне фінансування від венчурних компаній, що часто йде на сміховинні проекти, які гучно лускають. Ден Лайонс — відомий журналіст і оглядач Newsweek — під впливом вітрів змін залишається без роботи. Натхненний успішними кар’єрами молодих стартаперів, він опиняється в одній із перспективних IT-компаній і стає заручником особливого «корпоративного духу», що означає одне: речі не такі, якими здаються. «Ти – не студент, на чиїй зарплатні можна зекономити, якщо поставити в офісі шафу з цукерками, ти – рок-зірка! Ні, ми не звільнили тебе — ми дали тобі перспективу росту! Наш спам – не спам, а піклування про клієнтів!» День за днем разом з Деном Лайонсом ми відкриваємо для себе зворотню сторону стартап-компанії. Книга Дена Лайонса пропонує важливий погляд на прогалину не тільки вікового чи культурного характеру, але й на прірву ціннісного, людського ґатунку, яку, на жаль, рідко рефлексують, коли розповідають про новітні технологічні перспективи.
В епоху європейського Середньовіччя не існувало слів на позначення синього кольору — може виявитись, що тогочасні люди жили під чорним небом і ловили в зеленому морі білу рибу. Канадська письменниця Домінік Фортьє відтворює свідомість мешканця епохи ХV століття задля того, аби краще зрозуміти саму себе та сутність творчості. Знедолений художник Елуа, що ледь не запропастив себе після смерті коханої, потрапляє в святу обитель на острові-фортеці Монт-Сент-Мішель. Далекий від праведного життя, він, тим не менш, близько спілкується зі святими братами, потроху проймається їх настроями та поглядами, мимоволі починає відчувати в собі відповідальність не лише за свій шлях, але й за весь людський рід. Головним носієм знань є книги — у Європі на той час їх не більше півтисячі, і втрата будь-якої з них означає експансію темряви невідомого. «Книжкова обитель» – саме так називають абатство, де ченці зберігають рідкісні праці. Лаконічна проза Фортьє заворожує — розпочинається детальними описами та неспішними замальовками із життя середньовічних монахів, а завершується вона потужним ціннісним катарсисом, де поява типографського станка Гуттенберга – уже не епізод з історії винаходів, а великий символ подиху вічності.
Говорити про те, що помилки допомагають розвиватися — улюблена справа коучів. Однак реальні люди вкрай рідко діляться історіями про власні невдачі, адже помилка це, насамперед, боляче. «Право на помилку» — чудовий пластир про синці. Це книга для жінок і про жінок — адже, за твердженням авторки, пресинг, який відчувають панянки (особливо, кольорові) у випадку краху, значно вищий, ніж у випадку з чоловіками. Та й усе сучасне суспільство, врешті, вимагає від людини бути на 100% успішним — що робить страх провалу практично нестерпним. На щастя, історії, які зібрала Джессіка Бекол, стверджують протилежне: життя всуціль побудоване на помилках і вони є необхідною частиною нашого досвіду. Прийняти свою здатність помилятися тотожне можливості рости далі, про що говорять такі жінки як Джоанна Барш (почесна директора компанії McKinsey & Co), письменниця Шеріл Стрейд (автора роману-бестселлера «Дика») та інші успішні жінки Америки. Дозволити собі помилятися, опиратися на команду, шукати себе у власній справі та розширювати горизонти – лише кілька важливих порад, за кожну з яких героїні цього збірника заплатили високу ціну. Джессіка Бекол зробила можливим для інших жінок зекономити на ґулях, роках кар’єри та розбитих серцях – і дала чудову нагоду зробити крок до життя в більшій злагоді зі собою.
