Мабуть, у кожного з нас є знайомий на прізвище Шевченко. Навіть, скоріш за все, не один. А ось чи є серед них Тарас Шевченко, та ще й той, хто по-батькові Григорович? Навряд чи. До дня народження великого поета журналістка «Афіші Дніпра» знайшла тезок Кобзаря, які живуть на Дніпропетровщині.
У Дніпрі більше 3 тисяч Шевченків
За даними сайту https://ridni.org/ в України мешкає 106340 тих, хто має прізвище Шевченко. Це друге найбільш поширене прізвище в нашій країні. У Дніпрі прізвище Шевченко мають 3993 людини. Ось найбільш поширені чоловічі імена з таким прізвищем: Олександр – 11.3%, Володимир – 10.6%, Сергій – 9.7%, Микола – 8.0%, Віктор – 6.3%. Є, звісно, і Тараси, але їх досить мало. Можливо, тому що це ім’я в принципі не є розповсюдженим. А можливо, батьків хлопчиків на прізвище Шевченко зупиняло таке співпадіння з даними Кобзаря.
Як би там не було, але ми все ж таки розшукали двох Тарасів Шевченків з Дніпропетровщини. Причому один з них виявився повним тезкою видатного поета та художника. А інший так само, як Кобзар, захоплюється малюванням.
Тарас Григорович ненавидів своїх батьків за ім’я
Тарас Григорович Шевченко мешкає в Орлівщині – одному з мальовничих сіл Новомосковського району Дніпропетровської області. Свого часу закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту. Довгий час працював у депо майстром цеху. Зараз він вже не залізничник – вийшов на пенсію та цілком присвятив себе давньому хобі.
– Я тепер пасічник, в мене багато вуликів, – розповідає Тарас Григорович. – Займаюсь бджолами 25 років, їх в мене біля 100. Тож якщо потрібен якісний натуральний мед – звертайтесь!
Звісно, рідні Тараса Шевченка давно звикли до того, що з ними живе повний тезка Кобзаря. А ось йому самому довелося доволі довго звикати до цього.
– У дитинстві я ненавидів своїх батьків за те, що вони мене так назвали, – зізнається Тарас Шевченко. – Бо коли люди дізнавалися про таке співпадіння, одразу починали жартувати: «Тарас Григорович, так ти хто? Поет, письменник, художник?» А я хотів бути просто самим собою.
З роками Тарас Шевченко звик до свого імені та прізвища. А ще добре ознайомився з віршами класика. Коли Тарас був школярем, батько подарував йому «Кобзаря». І тоді, і зараз він знаходить там чимало актуальних для себе та своїх сучасників меседжів.
– Почитайте поему «Гайдамаки», де йдеться про Коліївщину, – радить Тарас Григорович. – Шевченко пише про те, що не можна довіряти москалям. І це ж таки правда! Він захищав національну ідею, і це для українців завжди було і є дуже важливим.
Зараз Тарасу Григоровичу навіть подобається його ім’я, прізвище та по-батькові. Але все таки своїм синам та онукам він дав ніші імена.
Тарас Сергійович захоплюється малюванням
Актор Дніпровського молодіжного театру “Віримо!” – мабуть, чи не найвідоміший Тарас Шевченко у Дніпрі. Він провідний майстер сцени, лауреат театральних премій “Січеславна”, ім. Іллі Кобринського, фестивалю Homo Ludens. А ще режисер та автор аудіопроєкту “Бункерне радіо”, яке представляє собою акторські читання літературних творів.
– Я з дитинства звик до того, що люди реагують з особливою зацікавленістю, коли дізнаються моє ім’я та прізвище, – розповідає Тарас Сергійович. – Найцікавіше почалося тоді, коли я почав дорослішати та мав з себе щось представляти. Я вважав, що зобов’язаний відповідати своїм відомим імені та прізвищу.
Тараса Шевченка неодноразово запитували глядачі та журналісти – чи раптом не взяв він собі псевдонім? Він щиро зізнавався, що це не так – в нього все справжнє. І одразу продовжував працювати ще з більшою силою, бо треба ж було бути гідним свого славетного тезки.
– Я захоплююсь Кобзарем як історичною особистістю, – наголошує Тарас Шевченко. – Його життя – це справжня п’єса, на його основі можна зробити цікавий байопік (біографічний фільм – Авт.). В творчості найбільш відомого українського поета завжди проявлялись сила його духу та характеру. Оскільки я трішки малюю, іноді із задоволенням роблю ілюстрації до творів Шевченка.
Артист вважає, що творчість Тараса Григоровича ще як слід не розшифрована. Донести її сенс до нас сьогодні можуть талановиті драматурги та режисери. Але для цього вони мають прибрати пафос, який був і є притаманний багатьом дослідникам. Натомість їхнє завдання – зробити слово Кобзаря живим та сучасним.
Юліанна Кокошко
Фото з відкритих джерел та особистого архіву героїв.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що у театрі «Віримо!» відбулась прем’єра вистави «Біла пошесть».
