Інтерес до світової прем’єри фільму «Наполеон» підігрівався заздалегідь. В результаті – відмінні касові збори по всьому світу. За перший тиждень стала переможцем у світовому прокаті, зібравши $78,8 мільйона. Дніпро теж не став винятком, піддавшись «наполеономанії».
Хтось йде на нього, бо встиг полюбити Хоакіна Фенікса, в арсеналі якого багато блискучих ролей, зокрема Цезар у «Гладіаторі» та Джокер. Цікаво, який з нього Наполеон? Спойлер: блискучий, суміш тих самих Цезаря та Джокера. Хтось воліє побачити, на що ще здатна Ванесса Кірбі після яскравої ролі принцеси Маргарет у «Короні». Спойлер: її Жозефіна така сама хтива та жорстка, нових фарб у образі майже немає. Але гарна та сексапільна – тут немає сумнівів. Хтось хоче оцінити, чи спроможний ще на щось грандіозне 86-річний британський режисер Рідлі Скотт, через 23 роки після вище згаданого «Гладіатора». Спойлер: він все ще спроможний зняти дійсно масштабне за задумом кіно. Хтось цікавиться історією, а, можливо, навіть добре її знає, і тому йому дуже кортить перевірити: а чи все у кіно саме так, як було насправді?
А ось тут стоп, червоне світло. Людям з останньої категорії точно йти на «Наполеона» не варто. Бо якщо ви почнете уважно роздивлятись ніби під мікроскопом, звідки Наполеон з’явився на казні Марії Антуанетти або чому так молодо виглядає Жозефіна, яка насправді була на шість років старшою за Наполеона, а її донька більш схожа на її сестру, це не ваше кіно.
Тож для кого цей фільм? Він точно сподобається тим, хто вірить у фатальне кохання та захоплюється історичним екшном, головне в якому – не достовірність, а видовищність. Бо тут є сцени, які не те щоб неможливо, але досить складно забути. Наприклад, коли в одній з перших битв Наполеон витягує з тіла свого загиблого коня, який, по суті, врятував йому життя, ядро та кидає його брату зі словами «Передай це матері!» Або переможна битва при Аустерліці, коли вороже військо потрапляє у льодову пастку та гине, захлинаючись у воді та крові. Або напрочуд дивна та зворушлива сцена «спілкування» Наполеона з мумією. Або фрагмент спалення москви – на це можна дивитись вічно…
До речі, ті, хто тільки збираються подивитись «Наполеона», особливо жінки, можуть запитати: а чи багато в ньому крові? Звісно, вона є, але Рідлі Скотт точно не відноситься до тих режисерів, які роблять головну ставку на насилля та все, що з ним пов’язане. Особисто я не рахувала час, але якщо задатись такою ціллю, то, думаю, сцен, пов’язаних з відносинами Наполеона та Жозефіни, ані трохи не менше, ніж батальних. І тут ми повертаємось до першої причини сходити на це кіно.
Сьогодні їх стосунки назвали б аб’юзивними, але саме таким часто і є кохання, замішане на пристрасті. Вона зраджує йому, а він, який може мати будь-яку жінку у Франції, каже їй: «Ти тварюка, я тобі співчуваю». Здавалося б, це кінець, але ні – це просто чергова битва, яку Наполеон програє. Бо більше у цій історії кохає саме він, тому і є більш вразливим – принаймні такою є версія Рідлі Скотта. Поряд з Жозефіною величний полководець стає лагідним та сентиментальним, як незаймана дівчина. І тільки нестримна жага до сексу (спойлер: його у фільмі не так щоб багато, але висновок стосовно того, які саме пози полюбляв Бонапарт, зробити можна) видає у ньому «хижого варвара».
Чи був таким Наполеон насправді? Чи міг він залишити військо та мчатись до Парижу заради розбірок з невірною дружиною? Чи міг переживати зради та смерть Жозефіни тяжче, ніж поразки на полі бою? Можливо, так, а можливо, ні. У будь-якому випадку Рідлі Скотт на всі зауваження щодо вільних трактовок історії загалом та стосунків цих двох зокрема відповідає: «А ви що, там були?». Дійсно, не були. Тому, на мою думку, не варто аналізувати це кіно занадто прискипливо з позиції правди чи брехні. Моя порада: якщо підете на «Наполеона», просто розслабтесь та насолоджуйтесь красивою історією та ефектними зйомками. Єдине, що точно є істиною, і що є у цьому фільмі – всі війни страшні у своїй глобальній відсутності сенсу, але колись вони закінчуються. Це для нас, українців, дійсно зараз має значення.
І ще. Остання фраза англійською, яку бачить на екрані глядач, це не прошальніі слова Наполеона «Франція. Армія. Жозефіна». Це фраза «Присвячено Лулу». Звісно, як тільки я вийшла з кінотеатру, одразу почала допитувати Гугл: хто ця Лулу? Кохана, донька, онука? Все виявилось простіше та складніше одночасно. Лулу – це померла собачка Рідлі Скотта. Зараз він вже завів собі нову, на прізвисько Жозефіна — назвав її на честь дружини Наполеона. Враховуючи, що режисеру вже під 90, думаю, це говорить багато про що.
Подивитись у Дніпрі фільм «Наполеон» можна у кінотеатрах «Мост-кіно», «Дафі-Мультіплекс», «Караван-Мультіплекс», «Планета кіно». Ціна квитків – від 120 гривень.
Юліанна Кокошко
