Минувше літо в Бердянську було найважчим після окупації Німеччиною, яка тривала 2 роки і закінчилася визволенням міста у 1943 році. Хто б міг подумати, що в 21 столітті історія повториться з тією лише різницею, що захопили курорт ті, хто звільняв його 79 років тому. Нині ще нещодавно квітуче місто, яке розвивається – центр туристичної інфраструктури Азовського узбережжя – живе без газу, світла і води, в атмосфері страху і терору, зустрічаючи світанки і заходи сонця не під шум прибою, а під звуки вибухів ворожих частин і складів боєприпасів. Як зустрічає осінь найпопулярніший курорт Азовського узбережжя, розповіли Факти ICTV з посиланням на Колоритне Приазов’я.
Пустельне місто
До війни населення Бердянська становило понад 110 тисяч осіб, а влітку під час курортного сезону збільшувалося вдвічі. Наразі, за словами в.о. міського голови Олександра Свідло, у місті залишилося близько 50 тисяч людей. Значна частина їх – жителі Маріуполя. Адже саме у Запорізьку область під час страшних боїв бігла більшість маріупольців.
Свідло зазначив, що евакуація людей із Бердянська значно зросла на початку вересня. По-перше, з березня місто живе без газу. Після обстрілів росією Запорізької АЕС цілодобово безперервно немає світла і води. Гуманітарку орки не дають завозити. Цілком природно, що людей відвідують сумні думки про майбутній опалювальний сезон, до якого окупанти не ведуть ніяких приготувань. По-друге, масово виїжджають сім’ї зі школярами. Батьки не хочуть, щоб їхніх дітей навчали за російськими програмами.
Рибалки замість пляжників
Туристи та порт – два головні джерела доходу у Бердянську. Окупанти позбавили людей і того, й іншого. За повідомленнями місцевих жителів, порт наразі ледве працює на 10-15%. Залізничні рейки, що проходять набережною, вже заіржавіли, а це означає, що вантажі потягами не доставляються. Окрім того, постійно лунають вибухи. Ворог обладнав там склади боєприпасів, які від «необережного куріння» час від часу злітають у повітря. Замість кораблів, барж та працюючих кранів у порту Бердянська все частіше можна побачити детонацію боєприпасів та дим.
Дуже активізувався у місті партизанський рух. З останніх досягнень – підрив автомобіля, який належить так званому коменданту міста Артему Бардіну. За непідтвердженою інформацією, колаборантові відірвало ноги, і він перебуває у критичному стані.
На тлі подій окупанти посилили терор мирного населення. Вриваються в квартири, перевіряють документи та листування в мобільних телефонах, викрадають людей, наражають на жорстокі тортури.
Щодо туристичного сезону, то в Бердянську його не було жодного – ні високого, ні низького, ні «оксамитового». Хоча треба віддати належне, орки на всю старалися. Погрожували підприємцям, щоб ті відкривали бази відпочинку та готелі. У тих, хто чинив опір найбільше, віджали бізнес. Вкрали у законних власників аквапарк «Акваленд» та дельфінарій. Аквапарк навіть запустили у червні, знизивши ціни майже наполовину порівняно з минулорічними. Але на попит це не вплинуло. Бердянці проігнорували крадену розвагу.
Туристична інфраструктура на набережній простояла закритою все літо. Були спроби запустити знамените колесо огляду, атракціони та кафе, але всі вони зазнали краху через відсутність відпочивальників. У закладах громадського харчування, які працюють, ціни зросли в рази. Наприклад, сет суші коштує 800-1000 рублів, шаурма – 150. Розплатитися можна і в гривні, але курс практично дорівнює рублю.
20-кілометрові пляжі Бердянської коси заросли травою. А в Азовському морі збільшилася чисельність великої риби, і тепер місцеві ловлять пеленгаса на бичка прямо з берега.
На сьогоднішній день інфраструктура Бердянська, за винятком відсутності газу, практично не постраждала. На жаль, дуже мало надій на те, що під час контрнаступу ЗСУ ця тенденція збережеться. Ворог потужно «пустив коріння» у місті, і дуже велика ймовірність, що при відступі грабуватиме і громитиме все навколо, як це було в інших звільнених населених пунктах. Тож бердянцям варто якнайшвидше прислухатися до порад української влади про евакуацію та перечекати звільнення рідного міста у безпечніших місцях.
