У Дніпрі мешкає чимало відомих людей, у житті яких їх матері зіграли важливу роль. До Дня матері, який відзначається 12 травня, журналістка «Нашого міста» поспілкувалась з деякими з них.
Мама Самвела Адамяна – суперблогерка
Соліст Дніпровського академічного театру опери та балету Самвел Адамян добре відомий не тільки як оперний співак та кулінар, а й як блогер. При цьому багато його відео на ютубі присвячені саме спілкуванню з мамою. Достатньо задати у пошук запит «Самвел та його мама», як з’явиться чимала добірка: «Мама в шоці», «Відвіз маму до лікаря», «У мами аварія», «Мама про все дізналась» і таке інше. Звісно, з цих роликів користувачі мають доволі докладне враження про маму блогера. Але дещо все ж таки залишається за кадром.
– Мою маму звуть Тетяна Василіївна, їй 76 років, – розповідає Самвел Адамян. – Вона вже шість років у Дніпрі, я знімаю їй квартиру на житломасиві Сонячний. Свого часу моя матуся закінчила сільськогосподарський технікум, працювала агрономом, у інституті садівництва у Криму. А також на свинарнику у колгоспі у Запорізькій області.
Вже чимало років поспіль Самвел всіляко допомагає своїй мамі, підтримує її і морально, і матеріально. Якось вони вдвох їздили відпочивати до Єгипту. Співаку дуже подобається те, що мама ніколи не казала йому, що він має робити, де вчитися. Вона завжди давала йому свободу вибору.
– За характером моя мама дуже хороша, – підкреслює Самвел. – Вона добра, смішна. Але разом з тим вміє постояти за себе та відповісти на тролінг у ютубі від хейтерів. Ба більше: будь-який хейт її тільки підбадьорює. І спонукає до нових зйомок.
Мама Анжеліки Ніколаєвої керує театром та займається волонтерством
Актриса Дніпровського академічного театру драми та комедії Анжеліка Ніколаєва обрала у житті творчий шлях через те, що фактично не мала іншого вибору. Її мама Ірина Ніколаєва вже багато років поспіль керує дитячими колективами. Колись це був дитячий музичний театр «Золотий ключик», куди вона привела п’ятирічну Анжеліку.
– До цього колективу я ходила десять років, – згадує Анжеліка Ніколаєва. – Деякий час мама працювала у «Золотому ключику» адміністративним директором. А нещодавно вона створила власний колектив Golden Kids. Зараз в нас біля 100 вихованців. Одна з них – моя донька Соломія. Мама завжди була поряд зі мною – на всіх конкурсах краси, фестивалях, проєкті «Танцюють всі», під час кінозйомок. Вона завжди підтримувала, дуже вірила в мене. Мама – найкращий мотиватор, ніколи не дає розслабитись. Завдяки їй хочеться робити все більше та більше.
Ірина Ніколаєва приходить на всі вистави доньки. Наприклад, вона не пропустила жодного показу «Касандри», де у Анжеліки головна роль. Бачить всі деталі та нюанси, які з’являються у її грі. Енергії в Ірини вистачає не тільки на власних онуків, а й на всіх дітей у колективі.
– Мама завжди в курсі справ всіх учасників Golden Kids, – зазначає Анжеліка Ніколаєва. – Зараз чимало дітей там займаються безкоштовно або мають пільги – переселенці, діти військових. Також таких глядачів завжди чимало серед глядачів театру. Вона постійно займається волонтерством. Мама – справжній енерджайзер. Навіть не уявляю, як вона встигає зі всім впоратись.
Мама Дар’ї Дубровиної пишається донькою-балериною
Солістка Дніпровського академічного театру опери та балету Дар’я Дубровина вже багато років на сцені. Її можна побачити у таких балетних постановах як «Дон Кіхот», «Лісова пісня», «Даремна обережність». А її мама Олена Дубровина – директор Дніпровської дитячої школи класичного танцю. Але разом з тим шлях Дар’ї у балетний світ не був простим.
– Звісно, оскільки моя мама була балериною, я росла у театрі, – розповідає Дар’я Дубровина. – Ходила на всі вистави – у першу чергу, на ті, в яких була задіяна моя мама. Це були всі ведучі постановки – «Дон Кіхот», «Кармен-сюіта», «Спартак», «Тисяча та одна ніч». До того ж переді мною проходив весь репетиційний процес, який теж мене дуже цікавив.
А ще з зовсім маленького віку Дар’я разом з мамою виїздила на гастролі. У виставі «Дві смерті та адажіо» були зайняті дві дитини, на роль однієї з яких була задіяна маленька Даша. Таким чином вона разом з мамою у шість років потрапила на гастролі до Болгарії, у десять – до Йорданії. Разом з тим, коли у Дніпрі відкрилась школа класичного танцю, Олена Дубровина не поспішала записувати туди доньку.
– Мама спочатку не хотіла, щоб я обрала професію балерини, – згадує Дар’я. – Мабуть, тому що вона досить важка. Я тоді навчалась в класі з інтенсивним вивченням англійської мови, тож мама сподівалась, що я маю обрати щось пов’язане з цим напрямом. Але я дуже хотіла у балет. І вже достатньо пізно, у 10 років, почала серйозно займатись ним. Частіше вивчала па не з мамою, а з іншими педагогами. Бо репетирувати з родичами досить важко.
Поради та зауваження, які робила Олена Дубровина своїй донці, завжди були і є для неї найціннішими. Дар’я бачить, що до неї вона ставиться більш суворо, ніж до інших артисток. І це є додатковим стимулом для праці над собою.
Юліанна Кокошко
Фото з архіву героїв матеріалу.
Нагадаємо, раніше ми писали про ТОП-5 балетних пар Дніпра.
